ШНУР, а, ч.
1. Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, юбки, жупани, піджаки (Н.-Лев., VII, 1966, 353); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (Донч., VI, 1957, 8); Бжеський.. вийняв грамоту з печаткою на шнурі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19); Миттю піднесли йому снаряд. Сам заклав, сам навів, мовчки взявся за шнур (Гончар, II, 1959, 81); *Образно. Били зенітки й кулемети, трасуючі кулі простягали до неба золоті шнури (Вишня, І, 1956, 313); // Матеріал у вигляді такого мотузка, яким оздоблюють, прикрашають що-небудь або який використовують для виготовлення чогось. Білі та зелені пашівські намети, прикрашені золотими шнурами, розкинулись кругом Саібового намета [намету] (Н.-Лев., IV, 1956, 33); // Стрічка для відокремлення, ізоляції чогось. Азбестовий картон або шнур використовується як прокладка між кладкою печей і.. металевими деталями, на які діє висока температура (Довідник сіль. будівельника, 1956, 447); // Шворка (перев. натерта вугіллям, крейдою і т. ін.), яку використовують будівельники, маляри та інші для одержання на чомусь прямої лінії, для розпланування чогось, трасування тощо. Відлітає за тріскою тріска. Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (Рильський, І, 1960, 316); При плануванні грядок, рабаток і клумб треба мати шнур на двох кілочках (Гурток "Умілі руки..", 1955, 170); *У порівн. Часом Богунова шабля, здіймаючись, розтинала шляхтича надвоє, рівно, мов по шнурові (Кач., II, 1958, 443); // Те саме, що висо́к2. Взяв [Яць] лампу і пробний шнур з каменем на кінці і пішов до ям (Фр., II, 1950, 229).
∆ По шну́ру — рівно, в ряд, в одну лінію. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться. За ними На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд. Мов фараонова сторожа (Шевч., II, 1963, 365); Ходи́ти [як] по шну́ру — беззаперечно слухатися кого-небудь, виконувати чиюсь волю. [Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Мирний, V, 1955, 242).
2. Електричний провід з кількох ізольованих жил. Мухи.. обліпили електричний шнур, на якому висить лампа (Ю. Янов., II, 1958, 35); Силантьєв хутко встав. Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (Донч., II, 1956, 194); Подзвонив телефон. Професор висмикнув телефонний шнур з розетки (Вол., Місячне срібло, 1961, 62); Маслюк зникає в густім гіллі дуба. Тільки тоненький шнур від телефону, що зубиться в зелені дерева, свідчить про присутність Маслюка (Багмут, Щасл. день.., 1951, 150).
3. Пристрій у вигляді мотузка з пороховим наповненням, яке служить для підпалювання вибухової речовини. Мирошниченко, не вагаючись, підпалив шнур біля самого динаміту (Панч, В дорозі, 1959, 254); 3 правого берега німці До толу проклали шнур (Нагн., Пісня.., 1949, 119).
∆ Бікфо́рдів шнур див. бікфо́рдів.
4. перен., рідко. Низка, ряд чого-небудь. Сидить шнур голубців (Сл. Гр.); *У порівн. Двадцятеро саней одні за другими вирушили гуськом [вервечкою] у дорогу, мов шнур журавлів (Фр., VIII, 1952, 99).
5. заст. Міра довжини, що дорівнювала близько 45 метрам. Щороку сутужна Хомі.. Поля, звісно, обмаль: шнур під озимину, шнур під ярину, а шнур — толока (Коцюб., І, 1955, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 503.