ШНИ́ПОРИТИ, рю, риш, недок., діал.

1. Нишпорити. Не йдуть [війт, присяжний і хлопи] до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипорять… (Фр., II, 1950, 42).

2. перен. Розумітися, розбиратися в чомусь. Семен, я думаю, її [акварельну фарбу] знає, бо він таки трохи шнипорить в малярстві (Шевч., VI, 1957, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 503.