ШНЕК, а, ч. Гвинтовий пристрій (транспортер) для переміщення чи змішування сипких, рідких, тістоподібних і т. ін. матеріалів. Зерно з бункера [молотарки] вивантажується шнеком, що складається з кожуха і трубчастого вала (Зерн. комбайни, 1957, 77); Довгасті шматочки м’яса обволікають шнек м’ясорубки і заважають її роботі (Укр. страви, 1957, 131); Свинарки повністю звільнені від ручної праці. Приготовлену в кормоцеху суміш кормів по шнеку подають.. в кормові корита (Хлібороб Укр., 3, 1970, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 503.