ШМОРГ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шмо́ргати і шмо́ргнути. Почухався Хома, став озиратись Сюди-туди переминається… далі шморг з хати мовчки!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 503.