ШЛЯХТЯ́НКА, и, ж. Жін. до шля́хтич. [Наталя:] Каже [Ясь], що я шляхтянкою буду. [Василина:] Може, вже надумав за якого шляхтича заміж тебе дати? (Гр., II, 1963, 535); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 496.