ШЛЮ́ПКОВИЙ, а, е. Стос. до шлюпки; // Признач. для виготовлення, ремонту або зберігання шлюпок. Слідом за Глобою і Васею вони ходили до шлюпкової пристані (Собко, Скеля.., 1961, 92); // Здійснюваний на шлюпці, шлюпках. Шлюпковий перехід.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 492.