ШЛЬО́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Ударятися, битися об щось, падати, видаючи характерні глухі звуки. Данилова рушниця .. палила в верби. Насторожена уява вчувала, як шльопалися кулі об вербові пні, неначе цвяхи хто забивав (Ле, Ю. Кудря, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 497.