ШЛЬО́ПАНЕЦЬ¹ див. шльо́панці.

ШЛЬО́ПАНЕЦЬ², шльо́панця, ч., розм. Легкий удар долонею з метою покарання; ляпанець. Марія Іванівна підбігає до Микошеньки, дає легенького шльопанця і веде за собою (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 497.