ШКІ́ПЕР, а, ч., мор.

1. заст. Капітан комерційного судна. Це був голландський шкіпер, напідпитку, в клітчастій сорочці з товстої пухнастої байки (Ільч., Серце жде, 1939, 14).

2. Командир несамохідного річкового судна. Шкіпер баржі; // Особа, відповідальна за палубне майно на морському судні. Шкіпер мовчки дивиться в морську далечінь (Шиян, Переможці, 1950, 56); Юнга відпросився в шкіпера на кілька годин додому, на маяк (Трубл., II, 1955, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 475.