ШКРЕБО́К, бка́, ч.

1. Пристрій, пристосування, зроблене з пластинки (перев металевої) та держака, що використовується для зрізання, зчищання чого-небудь; // Лопатка з ручкою для зчищання льоду.

2. спец. Великий совок з ріжучим краєм для вибирання грунту та сипких матеріалів; ківш. Шкребок, схожий на велетенський залізний гребінець, здригнувся і поплив до купи породи. Зупинився і зараз же пішов назад — рівно, без поштовхів,— загрібши породу наче рукою (Ткач, Плем’я.., 1961, 108); Ось шкребок затопив свої білі зуби у темний насип і поволік до гезенка цілу гірку породи… (Гур., Новели, 1951, 85).

3. рідко. Те саме, що скребни́ця. Чистити коня шкребком,

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 482.