ШКОТ, а, ч., мор. Снасть, якою розтягають вітрила і керують рухом судна. Коли 6 у таку погоду високопарусний бриг з’явився на морі, ніхто не побачив би на ньому парусів. Тільки щогли гнулися 6 і хляскали шкотами (Ю. Янов., II, 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 482.