ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що скля́нка1 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне… (Рильський, І, 1960, 156).
∆ Бу́ря в шкля́нці води́ — велике душевне хвилювання, палкі суперечки, викликані чимсь незначним, дріб’язковим. Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Л. Укр., V, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 478.