ШКВА́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок. Те саме, що сма́житися. Сластьони шкварились, сідухи цокотіли (Греб., І, 1957, 57); Кільканадцять пар очей кліпав при вогні, кільканадцять моримухів шквариться на вогні, буде ж тут незадовго ладне й сите пирування (Ков., Світ.., 1960, 146); — Коли лій починає шкваритися, їх [шкварки] треба видушити, досуха, посолити, посипати перцем (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 69); Коли піп втомленим рухом підняв хрест і кропило, ..я знову стрівся з погаслим оком мертвих істот, .. а запахом шкури, яка ще недавно шкварилась на вогні (Коцюб., II, 1955, 364); Шість годин дивитися на одне й те саме, шкварячись до того на червцевому бессарабському сонці… Тихович чує, що йому млосно (Коцюб., І, 1955, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 472.