ШКА́НЦІ, ів, мн., мор. Частина верхньої палуби корабля між середньою й задньою щоглами, де відбуваються всі офіційні церемонії (огляди, наради, зустрічі і т. ін.). Гладкий швидко піднімається на шканці і прямує до капітана (Довж., Зач. Десна, 1957, 430).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 470.