ШИРОКОКО́СТИЙ, а, е. Який має широкі, великі, випнуті кістки; костистий. Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий (Мирний, III, 1954, 35); Жінка, що сиділа з ними, викликала здивування величезною своєю постаттю,— ширококоста й рівна у грудях, як солдат (Перв., Материн.. хліб, 1960, 122); Обняв Володимир батька.. Потім він узяв його ширококосту руку й довго тряс молодими своїми руками, дивлячись в очі без слів… (Довж., І, 1958, 340); — Да, — не знає, що відповісти, Григорій, дивлячись на ширококосте обличчя Федоренка з лукавими блищиками в карих очах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 525); *Образно. Якось на шостий чи сьомий день важкий ширококостий літак з’явився якраз над Федьчиною сосною (Збан., Крил. гонець, 1953, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 460.