ШИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ши́кати і звуки, утворювані цією дією. Рвуться з гальорки оплески, Стогін, Схожий з сичанням, чути внизу. Шикання й гамір. А він [В. Маяковський] їм "Про погань". Оплески наші зростають в грозу (Перв., II, 1958, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 451.