Про УКРЛІТ.ORG

шерхебель

ШЕРХЕ́БЕЛЬ, я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини. Три хлопчики — один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій — Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (Рильський, II, 1960, 94); — Не без кінця ж буде тягтися війна. Закінчимо, повернемось додому… Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі (Гончар, І, 1954, 436).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 445.

вгору