ШЕРСТИ́НА, и, ж., розм.

1. Окрема волосина шерсті (у 1-2 знач.).

◊ Ні шерсти́ни — ніякої худоби (у 1 знач.), жодної худобини. — За чумаком добре жити, За чумаком Є що їсти, є що й пити.. Нічим борщу посолити. На оборі ні шерстини (Укр.. лір. пісні, 1958, 526).

2. рідко. Шерстяна тканина чи виріб з неї. — Я так і знав, що тебе тягне до міста, до того бруду, до тої духоти, до шматок, латок, шерстини, кожушини! Тьфу, Гаво, стидайся! (Фр., III, 1950, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 444.