ШЕРЕТУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. спец. Відділятися від лузги (про зерно, насіння). В зв’язку з тим, що насіння соняшника при обмолоті легко шеретується, число обертів барабана [молотарки] треба зменшити (Механ. і електриф.., 1953, 181); В олійниці насіння шеретується (Мисик, Біля криниці, 1967, 156).

2. перен., розм. Бути предметом обговорення, об’єктом пліток. А в селі не забувають Карпа, усе його ймення мелеться й шеретується (Коцюб., І, 1955, 303).

3. Пас. до шеретува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 443.