ШЕ́РЕ́Г, у, ч., рідко. Те саме, що шере́нга. — Сам ти міг би стати в цей неосяжний шерег, на правому фланзі якого стоїть Марта Кравчук? — несподівано запитав себе Коваль (Собко, Срібний корабель, 1961, 192); Виграти таку справу — значило б вийти у шерег першорядних адвокатів у країні (Кулик, Записки консула, 1958, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 442.