ШЕПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шепеля́вити. Копронідос.. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились і зросли не в Росії (Н.-Лев., III, 1956, 364); Хибували йому всі передні зуби. Через те шепеляв (Март., Тв., 1954, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 440.