ШЕЛЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Колихати. Шелестить У вербах вітер, ледве шелевіє… (Перв., І, 1958, 505); //Колихатися (у 1 знач.). Шелевіють, тріскотять перед іконами лампадки (Вас., І, 1959, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 436.