Про УКРЛІТ.ORG

швагер

ШВА́ГЕР, гра і рідко гера, ч., діал.

1. Шурин. Оженився Клин, мов на лотереї виграв: тесть зі швагром помогли пошити хату (Ков., Тв., 1958, 38).

2. Сестрин чоловік; зять. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся, тільки вже мені тепер ніяк про неї писати, бо я вже і так багато незаслужених компліментів дістала від Ліди та від швагра (Л. Укр., V, 1956, 72); Тепер Славко відітхнув легше. Менше з тим, як він викрутиться перед швагром і сестрою, досить того, що спасся перед родичами (Март., Тв., 1954, 390).

3. Дівер. — Ой, це ти, Якове? — молодиця схоплюється на міцні ноги, дівочим помахом голови закидає на спину розплетене сяйво коси і розгублено дивиться на швагера великими-великими очима, з яких ще не зійшов сон.— Спи, спи, Дарино,— рухом руки заспокоює братову (Стельмах, І, 1962, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 426.

вгору