Про УКРЛІТ.ORG

шахтний

ША́ХТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ша́хта 1. Над виселком шахтним воронячий грай… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 102); Райдуга встає над виднокругом. Поринає кліть у шахтну глиб (Перв., II, 1958, 58); Здригнулися металеві троси, стукнула кліть, зупиняючись на кулаках, і вагонетка, сповнена червоно-синьою рудою, обірвала стрічку, що закривала шахтні ворота (Гур., Наша молодість, 1949, 342); Шахтний газ на 85-90 процентів складається з метану (Наука.., 11, 1956, 10); Для гідротранспорту використовується шахтна вода, яка збирається у водозбірнику (Нова техн. і.технол.., 1961, 75); У самому центрі Борислава стояло кілька мурованих кам’яниць.., де мешкала шахтна адміністрація (Кол., Терен.., 1959, 58); // Який використовується в шахті; признач. для шахти. Колись Олексій Михайлович Ковальов.. премію одержав разом з групою товаришів за виготовлення складної шахтної машини (Собко, Біле полум’я, 1952, 74); Підприємства вугільної і гірничорудної промисловості одержать в поточній п’ятирічці велику кількість різних типів шахтних електропідіймальних машин (Наука.., 9, 1956, 11).

∆ Ша́хтний коло́дязь — колодязь, що являє собою вертикальну шахту. Розрізняють колодязі копані (шахтні) і трубчасті (Шк. гігієна, 1954, 208); Реконструйовані і розширені водопроводи в Ужгороді та Мукачеві, просвердлено ряд нових артезіанських свердловин, збудовано багато шахтних колодязів (Вісник АН, 3, 1957, 36); Ша́хтний сто́вбур — вертикальна або похила гірнича виробка, що сполучає підземну частину шахти з поверхнею землі.

2. спец. Який має шахту або є шахтою (у 2 знач.). Всі шахтні печі являють собою довгу вертикальну трубу, або шахту, складену із звичайної будівельної цегли і викладену всередині шаром вогнетривкої цегли (Таємн. вапна, 1957, 41); Основні машини для сушіння насінного і продовольчого зерна — сушарки шахтного типу — випускатимуться.. продуктивністю 8,4 тонни на годину з уніфікованими вузлами (Хлібороб Укр., 1, 1969, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 424.

вгору