ШАФРА́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до шафра́н 1. Шафранна квітка.

2. Стос. до шафрану (у 2 знач.). Шелестить літнім шумом нова одежа, пахне запашним милом і шафранним духом свіжої паски (Коцюб., II, 1955, 363); *Образно. Земля шафранна дихала волого, У зелень вбравшись в місяці маю (Шпорта, Вибр., 1958, 81); // Вигот. з шафраном.

3. Кольору шафрану; оранжево-жовтий. Митець [М. Глущенко] пише шафранні заходи сонця над морем і сріблясто-лілові сутінки, що спускаються на Париж (Мист., 4, 1969, 19).

4. Стос. до шафрану (у 3 знач.). Цитринові й шафранні гайки горіли проти сонця (Ю. Янов., Мир, 1956, 207); І. В. Мічурін провів схрещування західноєвропейського сорту Ренет орлеанський з гібридом Пепіна англійського і китайки. Виведений сорт оригінатор назвав Пепін шафранний (Юним мічур.., 1955, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 422.