ША́ТНО, присл., діал. У багатому, розкішному, гарному одязі. Брюховецький, по уговору, пішо і без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при оружжю (П. Куліш, Вибр., 1969, 164); // З багатим приданим, перев. одягом. Одну дочку шатно оддали заміж, з повною скринею (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 421.