ШАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має вигляд пласта; який складається з шарів (див. шар¹ 1, 4). Шаруваті склопластики добре зарекомендували себе як конструкційний матеріал (Веч. Київ, 27.I 1967, 3); Під верхньою двометровою товщею синювато-сірих мулів [Сиваша] залягають шаруваті мули, в яких тонкі пласти глини чергуються з білосніжним гіпсом (Наука.., 8, 1965, 9).

∆ Шарува́ті хма́ри — хмари у вигляді продовгуватих шарів. Взимку при шаруватих хмарах тепліше, ніж у безхмарну погоду, тому що хмари утримують тепло біля поверхні землі (Фіз. геогр., 5, 1956, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 418.