ШАНТАЖИ́СТ, а, ч. Той, хто вдається до шантажу, вимагає чого-небудь шантажем. Суліман довго не міг пригадати, кого вона могла називати "Робертом". Нарешті пригадав. Був то офіцерина [офіцер], пияк, морфініст і шантажист, якому він колись позичав гроші під проценти (Вільде, Сестри.., 1958, 360); Я ніколи не був шантажистом, Паразитом, хвальком, брехуном (Олесь, Вибр., 1958, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 405.