ШАНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до шанува́ти. Вельмишановний Добродію, Панасе Яковичу!.. Ви,.. найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (Коцюб., III, 1956, 195); Хто б міг подумати, що цей шанований гімназичною адміністрацією професор, веселий балакун і пияк, має якісь таємні зв’язки з бориславськими ріпниками (Кол., Терен.., 1959, 69); У будинку жерця знайдено рештки архітектурного оформлення, глиняні й мармурові скульптури шанованих в Ольвії богів та богинь (Наука.., 12, 1965, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 404.