ШАМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ша́мкати1. Христя озирнулася — Оришка стояла перед Колісником, розмахувала руками, шамкотіла своїм беззубим ротом, зла та люта (Мирний, III, 1954, 311); — Ти вже не придивляйся, по-старечому я, по-своєму, все шамкочу та шамкочу! (Скл., Карпати, II, 1954, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 402.