ШАМКИ́Й1, а́, е́, розм. Який видає шарудливі, шелесткі звуки. Часом вона помічала, що низом, поміж комишами, щось проскакувало, а шамкий сухий лист очерету тоді тріщав (Коцюб., І, 1955, 363).
ШАМКИ́Й2, а́, е́, діал. Швидкий, меткий, спритний. Шамкий у роботі (Сл. Гр.); Дівчина в неї була хороша, як квітка.. Шамка, легка, станом струнка, волосом чорнява (Вовчок, І, 1955, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 401.