ШАВЛІ́Я, ї, ж.

1. Багаторічна трав’яниста та напівкущова рослина родини губоцвітих з великими пахучими квітками; деякі види її використовуються в медицині, парфюмерії та кулінарії. — Хто його знає, чи в шавлії купано її [дівчину] змалечку, чи в любистку… (Коцюб., І, 1955, 140); Горілку вона настоювала на шавлії, звіробої та зубрівці… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149); Шавлія має запах камфорного лавра і заміняє його в кулінарії, особливо для приготування рибних страв (Колг. енц., II, 1956, 179).

2. Настій або відвар з листя деяких видів цієї рослини, що використовується як лікарський антисептичний засіб.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 395.