ШАБЛЕКОВТА́Ч, а́, ч. Штукар, що показує фокус з ковтанням шаблі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 394.