ША́БЕЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ша́бля. Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина!. До боку шабе́льку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! (Рудан., Тв., 1959, 118); Казав козак, казав бурлак: — Дівчинонько-рибчинонько!..Дай шабельку старенькую, Старенькую, гостренькую (Щог., Поезії, 1958, 57); Рушили тачанки від правої руки, А шабельок тисяча з темного ліска (Мал., Звенигора, 1959, 17); *Образно. Вони обережно минули напівтемні сіни, прямуючи на вузьку шабельку електричного світла, що проткнулася у двері навпроти (Гуц., Скупана.., 1965, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 394.