ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм. Робитися, ставати корявим, шкарубким, грубим; // Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють (Барв., Опов.., 1902, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 392.