ЧУТТЄ́ВИЙ, а, е.

1. Здійснюваний за допомогою органів чуття. Розуміння зароджується вже в чуттєвому сприйманні людиною навколишньої дійсності (Рад. психол. наука.., 1958, 142); Чуттєве сприймання музики найтісніше зв’язане з її осмисленням (Мист., 2, 1968, 23); // рідко. Те саме, що чутли́вий 1. [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Корн., І, 1955, 99); // Стос. до чуття, пов’язаний з ним; душевний. Наш чуттєвий світ, звичайно, невіддільний від споконвічного прагнення до щастя і від того, наскільки це прагнення плідне (Рад. літ-во, 11, 1965, 3).

∆ Чуттє́вий до́свід, філос.— сукупність сприйнять органами чуття, що набувається в процесі взаємодії людини з зовнішньою природою і становить основу всіх наших знань про матеріальний світ.

2. Пов’язаний із задоволенням тілесного потягу. Чуттєва насолода.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 389.