ЧУДОТВО́Р, а, ч., рідко, заст. Чудотворець. [Лукаш:] Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. [Лев:] Бач! умалився!.. А ти б якої хтів? Про Оха-чудотвора? (Л. Укр., III, 1952, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 376.