ЧУДЕ́СНИК, а, ч., розм.

1. заст. Чаклун (у 1 знач.).

2. перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне. Людина володіє землею і господарює на ній по-соціалістичному. Тим-то і виросли в радянській хліборобській сім’ї чудесники (Літ. Укр., 15.III 1963, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 373.