ЧУДЕРНА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чудерна́цький. Мудра планіровка саду вражала своїм чудернацтвом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 373.