ЧУГА́Й, я́, ч., діал. Те саме, що чуга́їна. Були виготовлені з домотканого сукна різних кроїв свити (чугай, чугаїна, чемера) (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 54); Їй принесли стару бабину запаску, витертий чугай, старі, торішні постоли (Кач., II, 1958, 74),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 372.