ЧО́ХЛИК, а, ч.

1. Зменш. до чохо́л.

2. бот. Ковпачок з ніжної плівки на кінці корінця, пагінця, що прикриває його від пошкодження. Тіло такого корінця [плодових рослин] складається з чохлика, зони росту і зони вбирання води (Сад. і ягідн., 1957, 34); Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 370.