ЧОТИРИГОЛО́ВИЙ, а, е.

1. Який має чотири голови (див. голова́ 1).

2. архт. З чотирма куполами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 367.