ЧОРНЯ́ВКА, и, ж., розм. Чорнява жінка, дівчина. Темна чорнявка з круглим рум’яним лицем так і пашіла здоров’ям (Март., Тв., 1954, 296); Чорнявка одразу сподобалася інженерці. Гарненька, чепурна, бідова. Назвалась Ганею (Минко, Ясні зорі, 1951, 56); // нар.-поет. Уживається як прикладка до слів дівка, дівчина. В білого царя в пишних хоромах-палатах є дівка-чорнявка (Мирний, IV, 1955, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 362.