ЧОРНОСО́ТЕНЕЦЬ, нця, ч., політ. Член реакційної громадської організації в Росії па початку XX ст.; крайній реакціонер, войовничий ворог соціалізму. На протиставленні інтересів різних націй, на отруєнні свідомості темних і забитих має побудовані всі розрахунки чорносотенців (Ленін, 25, 1972, 82); Про М. Коцюбинського як про революційного борця та сміливого викривача чорносотенців у період реакції розповіла науковий працівник музею (Рад. літ-во, 7, 1965, 93); // мн. чорносо́тенці, ців. Найреакційніша монархістська партія. [V] з’їзд [РСДРП] дав класову оцінку всім непролетарським партіям — чорносотенцям, октябристам, кадетам і есерам — і чітко сформулював більшовицьку тактику щодо цих партій (Іст. УРСР, І, 1953, 620).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 360.