ЧОЛОВІ́К, а, ч.

1. Особа чоловічої статі; протилежне жінка. За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); — От вранці вдова й каже: — Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає (Тют., Вир, 1964, 85).

2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Вовчок, І, 1955, 80); Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (Тулуб, В степу.., 1964, 182). Зако́нний чолові́к див. зако́нний.

3. Те саме, що люди́на. Лукавий чоловік словами нас голубить (Гл., Вибр., 1951, 126); Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (Коцюб., III, 1956, 276); Тоді казки були у моді, як і тепер, як і навік, аж поки буде чоловік (Сос., II, 1958, 354); — Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (Головко, II, 1957, 400); Глянув [парубок] на ниву,— і лице засвітилося одрадою. "От де моя праця, — немов казали його очі,— не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!.." (Мирний, І, 1949, 126);— Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком (Фр., IV, 1950, 30); // Уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей. Люба мамочко!..Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік (Л. Укр., V, 1956, 14); Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям (Коцюб., І, 1955, 345); Народу було багато.. Раптом у хату влетів вихор — втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять (Довж., І, 1958, 155); У.. кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Скл., Святослав, 1959, 8).

◊ Бо́жий чолові́к, заст.— прочанин, паломник, юродивий. Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: — Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш, Вибр., 1969, 62); — Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку і взимку босий (Панч, На калин. мості, 1965, 165); Півтора́ чолові́ка див. півтора́; Стрі́ляний чолові́к див. стрі́ляний.

4. заст. Селянин. Доля… як лихоманка, не розбира, на кого посіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 349.