ЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до чи́стити. Якщо довгий час не чищені книги, в них заводяться паразити, які з’їдають їхні оправи (Хлібороб Укр., 1, 1969, 44); На ногах теліпались старі, давно не чищені зашкарублі шкарбани (Н.-Лев., III, 1956, 370); Все блищало на ньому: руде волосся, густе ластовиння, чищена цеглою мідь (Коцюб., II, 1955, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 339.