ЧИТА́ЛЬНИК, а, ч., заст.

1. Читач. Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (Рильський, Поеми, 1957, 244); // Той, хто читає щось в даний момент. — …Наші ліві депутати,— долітають до мене слова читальника, — тримають,— тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: — ся… Хм… і нащо воно так: тут "тримають", а потім "ся" (Вас., І, 1959, 360); Далі я читав, вважаючи на знаки, і бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 195).

2. Той, хто постійно відвідує читальню. Він прочитував цілу газету від заголовку [заголовка] аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Март., Тв., 1954, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 337.