ЧИСТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до чисту́н². — Ще знаєте,— веде господиня,— коли б не дитина, то я б її й довіку держала. ..Що за чистуха та чепуруха, що за швидка-шпарка! (Мирний, І, 1954, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 336.