ЧИРЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до чиря́. [Миколаш:] Ех, прогавив. Сім крижнів і чирятко — під самим носом! (Баш, П’єси, 1958, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.