ЧИ́РЧИК, у, ч., діал. Червець (див. че́рве́ць² 2). Сонечко сходило на ліси, на гори, і чирчиком їх багрило (Черемш., Тв., 1960, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.